Мама Пісок

Любов Шмирхлева на своїй сторінці у "Фейсбуці" розповіла про дивовижну жінку, яку називають мамою Пісок. Тих самих Пісок, де третій рік продовжується війна, зруйнувавша це селище вщент.

Ось, що пише Любов:

"Вона – цивільна, вона – мати шести дітей, вона – та, кому можна відкрити душу, вона – перша і найшвидша допомога у Пісках. Про Степанівну, її смачну каву, мудрість і безстрашність на фронті ходять легенди. Жінка вже понад два роки практично живе на нульовій позиції, там де навіть атеїсти починають молитись, а бажання жити більше схоже на мрію.

За плечима Степанівни – сотні збережених життів і ще більше зігрітих душ. Коли машина не їде, вона бере рюкзак, йде пішки і на руках витягає поранених. Навіть на війні жінка може зробити так, неначе ви вдома, де затишно і зовсім не страшно.

– У кожному, негативі потрібно бачити позитив і цим усе сказано. З бійцями потрібно працювати не з статутом, їх треба розуміти. Вони часто приходять, аби просто поспілкуватись, аби їх зрозуміли, почули, втішили, аби скинути тягар з душі. На передовій, де ти постійно знаходишся на волосинці від смерті, де біль, страждання, смерть – не просто слова, це дуже важливо.

Бійці розповідають, що навіть під час інтенсивних обстрілів, коли ризиковано вилазити з укриття, мати Пісок безстрашно мчить вперед. Адже під вогнем її чекають поранені, яких будь за що потрібно евакуювати та перев’язати.

– На війну я йшла як медсестра, однак уже незабаром опанувала лікарську справу. Тут швидко можна стати справжнім професором – нема куди подітися. Іноді бувало стільки поранених, що починалась паніка. В такі випадки я просто виходила з медпункту і кричала з усіх сил. Окрім поранень, на фронті вистачає ще й іншої пошесті, яка вражає бійців. Що цікаво, чимало воїнів вкрай бояться стоматологів. Іноді навіть доводилось сидіти поруч чи тримати за руки під час неприємних стоматологічних маніпуляцій.

На фронті жінка проголосила певні правила. До її приміщення не можна заходити в брудному взутті, та і напідпитку до Степанівни краще не наближатись. Забороняє жінка і лаятись поряд з собою. За лайливі слова доведеться сплатити штраф – п’ятдесят гривень. Та які б правила не встановлювала жінка, усі, без винятку, бійці лагідно називають її мамою.

– У моїй великій родині я не одна залишила звичне мирне життя. Два зяті пройшли АТО. Та й решта сім’ї активно допомагає фронту. Рідні, знайомі і просто небайдужі українці закуповують медикаменти, устаткування для шпиталю. Я знаходжусь на волонтерських засадах, можна сказати в підпіллі. Це мій свідомий вибір, адже тільки таким чином мене ніхто не обмежує.

Степанівна розповідає, що коли приїжджає додому на відпочинок, її одразу тягне назад.

– Іду мирним містом, дивлюсь в обличчя людей і розумію, що війни тут немає. Народ бігає у своїх справах, і для них війни немає. Війна тільки для одиниць – тих, у кого хтось на ній загинув або зараз знаходиться на передовій, а для решти…"