"Неможливо дозволити їм і надалі стріляти в спину нашим воїнам", - командир роти 8-го батальйону 10 ОГШБ

На фото Вова – командир однієї з рот 8 батальйону 10 ОГШБ. Це якраз він влаштував гонитву за нахабними сєпарами. Тоді, трохи більше тижня тому, під час бою, близько 1:00 ночі з центру Мар’їнки прицільно почали обстрілювати пост наших військових. Стрільців помітив патруль, і він так само отримав кілька куль у свій бік. Ротний по спалахам вичислив, звідки ведеться вогонь та вступив у бій.

Пізніше прийняв рішення оточити ворога. Йому вдалося пеерекриити кілька вулиць і перехрестя. Майже вийшло закрити кільце, але сєпари виявився спритнішим. Вони ж, місцеві, знають кожну стежинку, кожну хату. Знають де пройти через очерет, в який двір можна забігти, де триметровий паркан, а де тинок у півметра… Нашим військовим не вдалося наздогнати їх, – перестрибнувши височенний паркан, двом чоловікам вдалося втекли на мотоциклі.

«Я бачив їх, стріляв по ним. Але, зрозуміло, що без транспорту наздогнати їх було неможливо. Вони полями поїхали у бік Красногорівки», - емоційно розповідає ротний.

Якраз відсутність транспорту стала головною причиною, чому Вові не вдалося упіймати цих тилових стрілків. У нього в роті з засобів пересування є ЗІЛ, ГАЗель та БМП. А на війні потрібно мати маневрену тиху легкову машину. Щоб проходити вночі по ключовим точкам, щоб підкрадатися до ворог і залишатися непомітним, щоб мати можливість наздогнати його, не надто видавши себе.

Вова зізнається, що проти місцевих воювати дуже складно. Як мінімум, вони знають місто і навколишню територію. Але неможливо дозволити їм і надалі стріляти в спину нашим воїнам.