"На позиціях через поле висять два прапори – український і ДНРівський", - волонтер про передову

По її Майорську без перестанку «насипають» щоночі. А вона не задумувалась за весь цей час, що війна зав’язується з дрібниць і перетворюється на велику м’ясорубку, підгрібаючи під себе все без розбору.

Днями, після досить тривалого «припинення вогню», по батальйонам в Майорську і сусідньому Зайцевому почало прилітати все, що може летіти під час активних боїв. Працювали самохідні артустановки, міномети, зенітні установки, крупнокаліберні кулемети і гранатомети. Стріляли прицільно.

Ніч минула без сну і на нервах. Серед наших бійців були втрати. Зовсім молодий хлопець загинув. Казали, що надії подавав великі, як військовий, та і просто хорошою людиною був. Ще троє отримали поранення.

А зранку після бою «денери» на позиції вивісили прапор своєї незрозумілої республіки. І того ж ранку оголосили про черговий «режим припинення вогню». Так і висять на позиціях через поле два прапори – Український і ДНРівський. І чергові на постах дивляться один на одного через біноклі і мовчать. Наші бійці втомлено курять і не знають, чи наступна ніч буде, як попередня, чи спокійною. Лише знають, що ДНРівський прапор необхідно зняти, щоб не почувалися так вільно на нашій землі…

Повертаючись додому, сідаю в таксі у мирному Харкові, дорогою розговорилися з водієм, і раптом він питає: «Ну хто ж там проти кого воює?». А в мене перед очима той ДНРівський прапор, який в бінокль в деталях розгледіти можна. Ще б запитав «заради чого?».

І як йому на третьому році війни пояснити, що в окопах навпроти сидить зграйка дурнів, яка воює проти українських бійців. Що при серйозних боях до них підключаються росіяни, які воюють проти цілої нашої країни. І прапори їхні викликають страшенну злість, ненависть і огиду.

А наші бійці стоять там заради того, щоб далі них ці прапори не розрослися по країні.